Другий тиждень триває операція ЗСУ в Курській області РФ. Наразі там створили військову комендатуру та планують влаштувати гуманітарний коридор для евакуації мешканців. У зв’язку з цим виникають питання як варто кваліфікувати ці дії та які зобовʼязання перед місцевим населенням є у ЗСУ?
Відповіді на них “Суспільне новини” зібрало у юристів та експертів з міжнародного гуманітарного права, зокрема організацій, що входять до Коаліції “Україна. П’ята ранку” - Наталії Хендель, експертки Фонду підтримки фундаментальних досліджень та Катерини Рашевської, юристки Regional Center for Human Rights.
Війну розпочала Росія. Україна, згідно зі ст 51 статуту ООН має право на захист та самостійно вирішує, де це доцільно робити — на власній території, чи у країні-агресорці. Тому просування ЗСУ у Курській області цілком законне. На цьому наголошує експерт з міжнародного права та виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів Марк Елліс.
За його словами, Курська область — один з регіонів, звідки Росія завдає ударів по Україні. Це виправдовує фокус України на цьому регіоні. Дії України відповідають міжнародному праву — це самооборона.
У дискусії який термін щодо подій в Курській області коректно вживати - контроль чи окупація, Наталія Хендель зазначає, що, з точки зору МГП, окупація може бути правомірною та неправомірною. "Неправомірна окупація — це те, що вчиняє РФ з 2014 року. Це стосується окупації Криму та східних областей України. Ця окупація є наслідком агресії, порушенням імперативних норм міжнародного права — наприклад, територіальної цілісності України. Що таке правомірна окупація, можемо зрозуміти на прикладі: після Другої світової війни територія нацистської Німеччини була окупована та поділена на зони контролю. Тож обʼєктом окупації була держава-агресорка, яка порушила норми міжнародного права”.
Катерина Рашевська зауважує, що сама по собі окупація не є порушенням міжнародного права: "Це фактична ситуація, щодо якої існує певний масив норм, прав та обов'язків. У нас склалося негативне ставлення до режиму окупації через дії РФ, для якої окупація і дотримання Status quo ante bellum ("ситуація, яка існувала до війни") було нічим, і її головною метою була анексія українських територій. Українські Збройні Сили такої мети не переслідують".
Щодо створення так званої "зони безпеки" (або "буферної зони") на контрольованих ЗСУ територіях Курської області, Наталія Хендель стверджує, що такі безпекові зони передбачені міжнародним гуманітарним правом. Вони потрібні, щоб мінімізувати шкоду для цивільних через бойові дії.
Проте, щоб створити такі зони за міжнародними правовими нормами, має бути угода з російською стороною. "Ми розуміємо, що РФ з максимально низькою ймовірністю погодиться. Це означає, що Україна в односторонньому порядку бере на себе зобов'язання гарантувати безпеку місцевих. Але це не означає, що РФ не буде обстрілювати цю територію і не буде піддавати власне населення небезпеці та ризикам", — каже Катерина Рашевська.
Щодо зобов’язань України перед цивільними мешканцями Курської області, за словами Наталії Хендель, насамперед увага має приділятися вразливим категоріям — жінкам, зокрема породіллям та вагітним, дітям, літнім людям та людям з інвалідністю. Цивільним мають гарантувати доступ до їжі, води, ліків. Також Україна має забезпечити функціонування медичної й освітньої систем та санітарні умови, тобто все, щоб населення мало змогу вижити в умовах збройного конфлікту.
17.08.2024
